Зрада Батьківщини завжди вважалася важким злочином, який суворо карався. Зрада ж людини—це часто її особиста проблема, яку вона має пережити сама. Зрадник покарання не несе. Так могло бути і з Марусею. Вона, закохана й зраджена, аналізує вчинок Грицька й розуміє, що вони—нерівня один одному. Ні, статки у них однакові, різними є їхні погляди, прагнення, тобто душі. “Нерівня душ—це гірше, ніж майна”, - стверджує Маруся, але розлюбити їй несила, тому дівчина зважується на самогубство. Вона готує для себе отруту, яку випадково випиває Гриць. Марусю звинувачують у вбивстві. Чи справедливо це? Я думаю, що ні. Подібну думку має й Ліна Костенко, адже вона вкладає в уста Богдана Хмельницького слова:
Чурай Маруся винна ув одному:
вчинила злочин в розпачі страшному.
Вчинивши зло, вона не є злочинна,
бо тільки зрада є тому причина.
Щасливою Маруся так і не стала, вона картала себе за свій вчинок, хоча й не була винною.
Отже, зрада принесла нещастя і Грицькові, і Марусі. Тому, безперечно, зраджувати людину—це також злочин.
Немає коментарів:
Дописати коментар