"Вітаю вас. Мене звати Маруся. Я живу в Полтаві. Мій батько - Гордій Чурай. Через вільнолюбну, горду натуру він мусив тікати на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.
Я виростала з матір’ю, нас обох шанували в Полтаві — через славного батька, а також завдяки моєму дарові складати й співати чудові пісні... Я покохала козацького сина Григорія Бобренка. Деякий час ми зустрічалися й щиро любилися. Проте заради багатства й за підказкою матері Грицько посватав дочку осаули Вишняка Галю. З розпачу я хотіла отруїтися, тим паче, що Гриць не залишив мене у спокої, прийшов до мене, почав благати, щоб я зглянулася на нього. Але він зрадив моє кохання, я не можу йому пробачити, тим більше, що в нього є Галя. Зненацька він, коли я його проганяла, схопив зі столу склянку з отрутою, що я приготувала для себе, і випив. Гриць помер, а я опинилася перед судом. Не можу, не буду виправдовуватися, бо все-таки винна: я покохала, а він виявився не вартим мого кохання.
Дуже шкода матері, вона хвилюється за мене, звинувачує Гриця. Допомагає мені Іван Іскра. Я розумію, що він мене кохає, але не можу відповісти взаємністю. Він дуже хороша людина, але...
Немає коментарів:
Дописати коментар